Вже майже розгреблися з потопом

Як я писала у попередній замітці, на нас 2 місяці тому напало страшне лихо у вигляді води. Вода затоплює швидко і руйнує все на своєму шляху, в тому числі й ремонт сусідів. І від потопу не врятує навіть нижчий рівень підлоги в туалеті і ванній, хіба що на 10 хвилин довше буде затоплювати.

Отже, ці два місяці ми активно просушували свою квартиру, попередньо знявши весь ламінат. Два тижні жили з відчиненими вікнами. Покликали майстра до сусіда, щоб оцінити збитки і щоб почати щось робити. Сусід виявився примхливим, нашого майстра не захотів, а тільки свого. Але це вже таке, головне, що збитки йому вже компенсовані. У нього довелося знімати 40 світильників (тариф — 5 грн. за один світильник зняти і стільки ж повісити назад), реставрувати стелю — замазати 4 чи 5 тріщин, а також фарбувати двома шарами всю поверхню стелі. На щастя, фарба в сусіда була дорога, саме вона врятувала гіпсокартон від тотального знищення.

Ми в себе постелили лінолеум, ламінат ставити не захотіли, тому що він нам не сподобався як покриття. Лінолеум як покриття досить зручний і практичний, але на вигляд явно гірший за ламінат. Крім того, у нас видно нерівності підлоги, особливо при денному освітленні. Виявляється, для лінолеуму стяжка повинна бути майже ідеально рівною. Але нам головне зараз просто привести все в порядок. Залишається лише прибити плінтуси в одній кімнаті і закінчити деякі дрібні речі, які вже давно чекають своєї черги і не пов’язані із затопленням.

Ми ще думали ставити пристрій для вимірювання тиску води, але в сусіда такий стоїть. Він сказав, що тиск ніколи не буває високий. Ми теж поспостерігаємо, що якщо увімкнути одночасно воду у двох місцях, то напір води слабкий. Шланги ще не поміняли на мідні трубки, квартиру не застрахували, але зараз щодня перекриваємо воду у квартирі, коли йдемо на роботу. Отже, по-трохи розгрібаємося.

Хай буде газ!

Кажуть, Бог любить трійцю. У нас сьогодні було третє підключення газу, цього разу вже вдале. Тож тепер можна офіційно заявити: Тра-та-та-та! 22 липня 2009 року через рік і чотири з половиною місяці після нашого поселення у нову квартиру, у ній з’явилося голубе полум’я. У такому пафосному стилі, мабуть, державне телебачення розповіло би про проведення газу в чергове глухе село.

Підключили швидко — десь за годину. Потім перевірили всі квартири, чи не протікає газ і навчили мого чоловіка перевіряти це на майбутнє. Через місяць потрібно прийти в газову службу і укласти з нею договір. Шкода тільки, що газ скоро подорожчає на 20% (а потім ще на 20, і ще на 20. А потім його взагалі не стане, і доведеться знову користуватися нашою маленькою і багатостраждальною однокомфорною електроплитою).

Скоро йду додому вперше готувати на газовій плиті!!!

Друга спроба підключення газу

Сьогодні у нас знову підключали газ і знову невдало. Цього разу уже не через нас. Сусід із четвертого поверху не дочекався, поки працівники газової служби прийшли перевірити його газові прилади. Тепер будемо з’ясовувати, що там конкретно у нього сталося, і чого він усіх підвів. Тепер жителям усього стояка доведеться ще раз тратити півдня часу і залишатися вдома для підключення газу. Таке враження, що коли нам підкоючать газ, від нього уже всі відмовялться, бо він стане надто дорогим. А якщо ще врахувати ті 1000 гривень, що були заплачені за проект і перенесення лічильника, то їх вистачило би на оплату електроенергії мінімум на 2 роки. Не кажучи уже про час і зусилля на всі ці газові домовленості.

Газовий лічильник нарешті на місці!

Ну що ж, нас можна привітати! Лічильник уже перенесено у правильне місце, при розрізанні труб і зварюванні нічого не пошкодили. Я була здивована, що ці люди з Київоблгазу, які приїхали переносити лічильник, переймалися, щоб все після них залишилося ціле і нічого не прогоріло. При різанні Труби летіли іскри, але вони не були такі небезпечні, як при зварюванні. Саме ж зварювання вони проподили дуже акуратно, я при цьому вирішила не дивитися на це дійство і вийшла з кухні. Правда, довгенько все це колупання з лічильником тривало — близько трьох годин. В обід мала бути на роботі, а приїхала тільки о 16.00. Такий собі скорочений робочий день вийшов.

Мій знайомий сказав, що мені пощастило. Йому при зварюванні у ванній пошкодили плитку і довелося її переславляти. Тому наспрааді це процес небезпечний для приміщення з ремонтом, але якщо виконують його професіонали, то можна обійтися "малою кров'ю".

Попереду ще збір людей із 10 квартир, тобто цілого стояка, для підключення газу. З другої спроби, сподіваюся, газ нарешті підключать.

Газова історія триває

Ну от, сиджу і чекаю на зварювальника, який має прийти переносити наш багатостраждальний газовий лічильник.

19 травня ми звернулися в газову контору і розробляти проект перенесення газового обладнання, домовитися з їхніми зварювальниками без проекту не вдалося. Розробка проекту тривала десь 3 тижні і коштувала 250 гривень. Потім ми заплатили ще 750 гривень за виконання робіт. При цьому цікаво, що за ці гроші роботи не виконуються у зручний для нас час, і на щасливий момент ми можемо чекати до 60 днів, згідно з договором. Газова служба мотивує це тим, що у них можуть виникати аварійні ситуації, тому точний час робіт вони гарантувати не можуть.

Після виконання проекту ми 2 тижні чекали, поки до нас прийде спеціаліст для виконання робіт. Минулого тижня цей спеціаліст заглянув і сказав, які меблі треба зняти, але так нічого і не зробив. Меблі вже зняті і сьогодні вже вдруге чекаємо на цього милого чоловічка, який обіцяв прийти з самого ранку, але чомусь ще досі його немає.

Сусідка з 5-го поверху вже нас остаточно дістала, оскільки ми затримуємо проведення газу в стояк. Каже, що якщо цього тижня не проведемо газ, то вона купить собі електроплиту, і тоді вже ніхто газ собі не проведе в нашому стояку взагалі. Звісно, ми розуміємо, що людям 2 роки не дуже зручно жити без газу в квартирі. Але все-таки існують певні речі, які ми не можемо прискорити.

Але що ж, треба сидіти і чекати далі. Може, до обіду і прийде той зварювальник. Мабуть, буде багато іскор, треба якимось чином захистити те, що є на кухні — меблі, стіни, вікна, кахель. Наготувала повно старих покривал і фанеру. Потім напишу, що з цього всього вийшло.

Спроба підключення газу — невдала

Вчора у нас була спроба підключити газ в нашому стояку. Це уже прогрес, оскільки в інших стояках газ уже підключено, а будинок здано майже два роки тому.

Як на диво, зібралися люди з усіх 10 потрібних квартир. У всіх все з газовими вимогами нормально, окрім нашої квартири. Газовики виявили, що у нас лічильник розташований надто близько до плити — повинно бути 80 см по горизонталі, а у нас тільки 30 см. Ще їм не сподобалося, що газовий шланг, що відходить до труби, не суцільний, а через двійник від головного шланга дві трубки відходять на плиту і на духовку. Сказали, шланги повинні бути суцільні, треба буде купити нові. Але найбільше клопоту в тому, що потрібно переносити лічильник кудись подалі від плити, оскільки за версією газовиків, коли лічильник нагрівається, то може вибухнути. У нас лічильник розміщений у верхній шафці, тому для того, щоби він нагрівся, потрібно щоби підгоріли дверцята шафки. Але газовикам цього не доведеш. Треба викликати зварювальника, щоби він приніс кусок труби і приварив її десь подалі від плити. І нам буде спокійніше, коли лічильник буде в правильному місці.

Тепер мені цікаво: чи безпечно переварювати трубу в квартирі, чи багато іскор і як захистити меблі?

Клеїти шпалери чи фарбувати стіни?

Багато людей, які роблять ремонт, ставлять собі таке питання. Як на мене, пофарбовані стіни виглядають сучасніше, а шпалери трішки старомодно. Пофарбовані стіни дуже стильні, особливо якщо для прикраси наклеїти на них вінілову наклейку (про настінні наклейки можна почитати тут). З іншого боку, шпалери можна цікаво комбінувати — не просто кольори, а текстури, таким чином виділяючи певні зони в кімнаті.

У мене в квартирі є і те, і те. Пофарбовані гіпсокартонні стіни на балконах, шпалери — в усіх інших приміщеннях (крім ванни і туалету :). Пофарбована стіна мені дуже подобається, особливо на балконі із теплою підлогою. Там вдало підібраний колір, який плавно перетікає у трохи світліший колір шпалер у спальні. Проте одного разу я доторкнулася до стіни рукою, і на ній залишився трохи помітний слід. Як відомо, на шкірі є завжди є трохи жиру, навіть, якщо добре помити руки, от і залишається він на пофарбованій стіні, а також вона швидше брудниться, а якщо таку стіну мити, то водоемульсійна фарба стирається. Проте у фарбуванні є значна перевага у порівнянні з поклейкою шпалер — фарбувати значно простіше, тому якщо набрид колір, можна легко перефарбувати стіну.

Шпалери клеїти досить складно, навіть флізелінові. Треба підбирати стики, як я вже колись детально описувала. У нас в одній із кімнат і на кухні дуже щільні шпалери із покриттям проти подряпин. Вони важко пристають до стіни. Але шпалери не так брудняться, їх можна мити (не тільки флізелінові, а навіть паперові).


Найбільший прокол нашого ремонту

Найбільший прокол нашого ремонту — це, безсумнівно, двері. З ними ми настраждались і продовжуємо ковбаситися ще досі. Коли ми вибирали двері, то про шпоновані чи ламіновані навіть чути не хотіли, вирішили купити повністю дерев'яні (соснові), тому що хотіли мати в квартирі натуральну деревину. Ми думали, що двері ми полакуємо самі, і що це так легко, як пофарбувати кусок стіни. А коли ми прийшли в магазин купувати лак, то виявили, що спершу двері треба ґрунтувати, потім покривати кольоровою морилкою (ми ж хотіли щоб вони у нас були темні), ще їх потрібно шліфувати нождачкою, щоб були гладенькі, а потім кілька разів покривати лаком.

Мало того, що двері і нас і так не вдалися — коробка складається з двох частин, тому що мій коханий чоловік купив удвічі вужчі дошки для дверної коробки, ніж було потрібно; встановлені вони також не ідеально — якщо добре придивлятися, то можна побачити внизу ширшу щілину, ніж угорі. Якщо двері відкрити повністю чи частково, то вони повинні залишатися на тому ж місці, а не закриватися чи відкриватися. У нас же двоє дверей самі закриваються, що досить незручно. Тепер бачимо, що для встановлення дверей потрібно було наймати хорошого майстра, а не чувака, який нам добре стіни шпаклював і ніби все класно вмів робити. Так ось, коли цей чувак поставив нам двері, то ми не дуже розбиралися як вони мають стояти і як закриватися, тому й прийняли роботу. А вже в процесі експлуатації тих дверей зрозуміли, що вони таки мають не самі закриватися, а стояти на тому самому місці, до якого їх причиниш. Але це була не найбільша проблема.

Справжня дискотека почалася з моменту, коли ми ті двері самі почали фарбувати. Спершу поґрунтували, проблем ніби не було, потім почали покривати морилкою, яка в магазині на зразку була значно світлішого кольору, а на наших дверях вона набувала темнобордового кольору, що мені нагадував колір гробів. Двері стали шорохуваті. Досвідчені люди нам сказали, що шороховатість потрібно знімати нождачним папером із дрібними зернами. І ми почали ці двері довго й нудно терти. В деяких місцях попротирали до білих смуг, тоді щоби врятувати ситуацію, вирішили їх замаскувати під старовину — спеціально терти до білих смуг у багатьох місцях. Майже всі наші чудові осінні вечори і вихідні ми провели над проектом "двері під старовину". Потім тричі покрили їх лаком. Дверні ручки у туалеті доводилося ледь не зубами відшкрябувати, доки досвідчені люди нам не підказали, що їх треба обклеювати паперовим скотчем, а потім вже морити і лакувати.

Двері в туалеті і ванній вийшли непогано, а от в коридорі треба буде перелаковувати — не підходять вони до кольору шафи-купе, яку ми нещодавно купили. Тепер купимо ще лаку і морилку іншого кольору, змішаємо, випробуємо на якомусь шматку деревини, і якщо колір буде підходити, то ще раз полакуємо двері в спальній і вітальні, а терти більше не будемо нізащо — пропала вся натерта нами старовина!

Тепер пишу я все це і думаю, чого ж ми не купили шпоновані двері? Тоді вони одразу були би того кольору і текстури, які нам подобаються. Хоча шпоновані двері були трохи дорожчі, за ціною вийшло б так само, оскільки всі ці лаки, морилки, ґрунтівки також грошей коштують, не кажучи вже про час, який ми потратили на весь цей чудовий процес. Єдиний позитив у цій ситуації — тепер ми знаємо, як реставрувати дерев'яні меблі, що нам дісталися з розпродажу у британському посольстві. Треба просто потерти старий лак нождачкою, поґрунтувати і полакувати заново. Проте не впевнена, що ми це будемо робити.

Покриття для підлоги

У мене в квартирі в основному ламінат, лише на кухні, у ванній і в туалеті плитка, а на одному з балконів лінолеум. Спершу ми з чоловіком хотіли поставити плитку також і в коридорах, але нас переконали, що з плиткою буде холодно і не походиш босоніж. Живемо в квартирі уже майже рік і поступово прийшло розуміння того, що босі ми ходити не дуже любимо. Мабуть, звичка з дитинства ходити постійно в тапочках. Тому шкодую про те, що не поставили в коридорах плитку, як планували з самого початку. А по ламінату теж не дуже приємно ходити босоніж, надто штучний він на дотик.
В кімнатах стоїть ламінат 31 класу, а в коридорах — 32. Для тих, хто не знає нічого про ламінат, поясню: що вище клас, то більша товщина верхнього шару, вища стійкість до стирання та захист швів від води. Вважається, що 31 класу цілком достатньо для таких кімнат, як спальня, де ходять не дуже часто. В той час як для прохідних приміщень потрібно брати 32 клас як мінімум. Ламінатом 31 класу не особливо задоволені. Він не пропускає воду на швах до трьох годин, а далі вода проникає у шви і ламінат деформується, в той час як ламінат в коридорі може не пропускати воду 8 годин. В нашій квартирі, як я вже писала, ми довго здружувалися із сантехнікою, особливо з батареями. А батареї стоять якраз там, де шви ламінату менш опірні до води. Одного разу, коли нас не було вдома, почала текти батарея і трохи попсувала ламінат. Деформація не дуже помітна, але все-таки неприємно. У свій час не хотілося ставити 32 клас ламінату в кімнати, оскільки він значно дорожчий. Зараз бачу, що при обмеженому бюджеті можна було поставити в кімнатах хороший лінолеум (зараз є багато таких, які на вигляд імітують ламінат чи плитку і виглядають дуже пристойно). Лінолеуму не страшне протікання батарей, можна було би років 5 по ньому ходити до наступного ремонту.
Правду кажуть, що в квартирі потрібно трохи пожити для того, щоби зрозуміти, що, де і як розмістити, і які матеріали підібрати. Тож поживши трохи, я можу зробити висновок, що в коридорах і на кухні хотіла би плитку (не світлу, із темною затиркою швів — так менше видно бруд чи плями), в кімнатах паркетну дошку (хочеться чогось натурального, а не ходити по пластиковій плівці ламінату, яка ще й до того електризується), ну а на кухонному балконі може залишатися лінолеум. Тож якщо не передумаю до наступного ремонту, то так воно і буде.


Наскільки комфортно жити в новому будинку

На написання цього поста мене надихнула a.betka. Прочитавши її, я одразу згадала минулі вихідні. Сусіди цілу неділю штробили сусідню з нами стіну у ванній і туалеті (труби вони прокладали). Взагалі-то ми стараємося з розумінням ставитися до того, що люди роблять ремонт, навіть у неналежний час. Будинок новий, у ньому багато хто ще стукає і буде постукувати найближчий рік чи два. У нас також часто робили ремонт на вихідних (стіни, звісно, не штробили).

Переважно, коли ідуть ремонтні роботи, нас немає вдома, або ж шум не сильно заважає. Проте цього разу було просто нестерпно. Якщо врахувати ще той факт, коли до нас у гості приїхала мама мого чоловіка на святкову вечерю (з нагоди Водохреща), і ми, будучи за одним столом, не чули один одного, наше розуміння потреб нашого сусіда поступово переходило в гнів, разом із головним болем, який весь час наростав. Ось дочекаюся, коли сусід поселиться у своїй квартирі, й увімкну музику для сусідів 🙂

Звуки ремонту, які луною роздаються з різних квартир на всіх поверхах, — це тільки один із негативних факторів, з якими стикаються мешканці новобудов. Кажуть, у панельному будинку звуки роздаються значно гучніше, а стіни трусяться значно більше. До інших негативних факторів належать такі:

— опалення в будинок подається із запізненням, нерегулярно або недостатньо до того часу, поки в будинок не поселяться більшість мешканців;

— так само і з гарячою водою, тому треба встановлювати бойлер;

— газ підключається після заселення більшості квартир у стояку (на відміну від опалення, яке не залежить від стояка у нових будинках, газ далі подається до стояка);

— якщо сусіди роблять ремонт, то в загальному коридорі стоять мішки із будівельним сміттям і смердять;

— навіть якщо будівельне сміття всі давно вивезли, запах будматеріалів зберігається ще довго;

— ліфт часто ламається, тому що в ньому всі перевозять мішки із цементом, меблі і т.д.;

— в коридорах і на сходах брудно, навіть якщо регулярно прибирати, а стіни там побиті, тому що всі носять свої будматеріали сходами, коли зламаний ліфт;

— і останнє, що спадає на думку, треба звикати до власної квартири — виправляти недоліки, підкручувати гайки на сантехніці, що протікає (якщо не перевстановлювати її заново).

Переваги, звісно, теж є: рівні стіни, ще не пописаний підлітками ліфт, свіжий ремонт, батареї перекриваються окремо для кожної квартири, можна голосно слухати музику поки не поселяться найближчі сусіди. Проте справжня насолода перевагами і комфортом життя у новобудові наступає на другий або навіть третій рік життя у ній після того, як процес притирання до нової квартири вже пройшов, більшість мешканців заселилися, опалення, газ і гарячу воду підключили і подають регулярно. У нас цей щасливий час ще не настав — а ми живемо у новій квартирі майже рік, — проте відчуваю, що він уже близько 🙂