Мій досвід навчання водінню з інструктором

Недавно відзаймалася з приватним інструктором із водіння і вирішила написати про свої враження та занотувати для себе кілька корисних порад для «чайників», які знадобляться, поки водій не навчиться відчувати машину. Взяла 10 занять, тому що у нашій автошколі нас мало чому навчили (їздили ми городами). Вчилася на Шевроле Авео, а їжджу на Форд Ф’южен.

Загалом інструктор не навчить відчувати машину, це приходить з досвідом, але він дає критерії та технічні поради для виконання маневрів, в результаті чого їх можна почати виконувати, ще не відчуваючи машину. Окрім того, інструктор підстраховує свого учня педалями, в результаті чого можна сконцентруватися на навчанні, а не труситися, що не встигнеш загальмувати перед переходом чи не побачиш якийсь знак. Навчитися можна і без інструктора, але це значно більший стрес. Коли я вчилася з чоловіком, то гальмувала без потреби там, де треба було просто пригальмувати, тому що боялася наїхати на пішохода, в результаті задні машини ледь не врізалися в мене. Знаків взагалі не бачила, могла стежити або за педалями/передачами, або за дорожньою обстановкою, ігноруючи перемикання передач. З інструктором одразу з першого дня було по-іншому, я пригальмовувала, а не різко гальмувала, тому що знала, що в разі потреби він мене підстрахує, почала помічати знаки і те, що відбувається на дорозі, передачі почала перемикати більш-менш адекватно. Також чоловік мені не міг пояснити багато технічних нюансів, тому що сам виконує маневри інтуїтивно. Інструктор же звик працювати з новачками, які не відчувають, в який момент і як їм потрібно виконати певну дію. В той час, коли чоловік кричить: «Повертай… ну все, запізно!», інструктор каже: «Повертай тоді, коли плечем зрівняєшся з носом машини, що стоїть паралельно до тебе», після чого ти спокійно і правильно виконуєш маневр. Загалом, думаю, інструктор може зберегти багато нервів, тому краще потратити на нього гроші, а нерви приберегти.

Самі ж нотатки для чайників будуть у наступному пості.