Податковий кредит: «перезагрузка» :)

Чесні платники податків добили Міністерство фінансів, Нацбанк та інші установи, які натиснули на Державну податкову адміністрацію з вимогою скасувати її незаконне розпорядження, згідно з яким особи, які сплачують іпотечні кредити в іноземній валюті, втратили можливість отримати податковий кредит.

Тож тепер озброюємося Листом Державної податкової адміністрації від 13.06.2008р. № 12187/7/17-0717 "Щодо іпотечного житлового кредиту" і йдемо в місцеву податкову адміністрацію повертати свої законні кошти. Люди, які це вже зробили. говорять, що потрібно знову подавати повний пакет документів, але в деяких випадках можна домовитися про те, щоби платні документи долучили з попереднього пакету до нового. Не хочеться ще раз платити банку за довідку про стан кредиту та сплачені відсотки, а також ще раз завіряти договір іпотеки в нотаріуса, тим паче, що ці додаткові видатки виникають через незаконне попереднє рішення податкової.

 

Перший чек від Google

Приємно похвалитися тим, що нещодавно я отримала перший чек від Google за рекламу у моєму блозі. Дякую своїм читачам, особливо тим, хто клікав на рекламу 🙂

Так ось, ro уже писав, як можна отримувати гроші за рекламу у своєму блозі, не буду повторюватися.

Скажу лише, що тепер отримати гроші за чаком простіше, ніж раніше, принаймні в Києві у центральному відділені Райффайзен банку "Аваль".  Ro говорив мені, що портрібно залишати заставу 30 доларів для перевірки, чи чек не фальшивий, тому потрібно відкривати заставний рахунок. Ну я купила ці 30 доларів і була готова залишити їх у банку на 30-50 днів — доки банк не перевірить чек. І тут для мене сюрпризом стало те, що застави залишати не потрібно! Натомість я підписала форму, що не залежно від того, чи чек виявиться справждім чи фальшивим, я компенсую банку його витрати на перевірку чека, тобто 2% від суми чека.

Приємно те, що банк почав більше довіряти своїм клієнтам 🙂

Сам чек я залишила у банку, мені видали підтвердження, що чек взято на перевірку. Ну а тепер буду чекати 30-50 днів на гроші.

Побутова техніка в моєму побуті

Сьогодні блогер Avix надихнув мене на створення цієї замітки про побутову техніку, оскільки її якість, м'яко кажучи, залишає бажати кращого. Цього року я вперше зіткнулася з тим, що майже вся куплена мною техніка — дорога чи дешева — є проблемною. Наприклад, у бойлері Ferroli не працювало з самого початку реле і напруга пробивала на корпус (другу несправність вдалося легко виправити, відігнувши дротик); у пилососі шанованої фірми Philips згорів мотор після двох днів користування ним; пральна машина Indesit виявилася недокомплектованою шлангом подачі води (який потім вдалося вибити у продавця); вентилятор Delongi, який ми купили для батьків мого чоловіка, був недокомплектований болтами для кріплення на основу.

Ще кілька років тому таких проблем було значно менше, тому що більше техніки вироблялося у Західній Європі. Зараз більшість виробників техніки — як дорогої, так і середнього рівня — переводять своє виробництво на схід, зокрема, в Росію. Наприклад, майже вся техніка бренду Indesit зараз виробляється в Росії. Майстер, який встановлював у мене вдома пральну машину, поділився зі мною російськими секретами виробництва, про які він дізнався від представників компанії на тренінгу з обслуговування техніки. Так ось, ще два-три роки тому на заводі Indesit в Росії був контроль якості — комп'ютер сканував лазарем неякісні деталі, які вилучалися з виробництва. А зараз "винахідливі" працівники підв'язали гумову лапу, яка виловлює неякісні деталі (щоб не вилучати половину з них), відповідно цей механізм лише клацає над бракованими деталями, і весь брак іде в комплектацію техніки.

А після того, як у мене зламався новісінький пилосос, я дізналася про останні зміни до закону про Захист прав споживачів, які були прийняті спеціально під російського виробника (з "підв'язаною лапою"). Зараз споживачу уже не так легко повернути неякісний товар у магазин протягом перших двох тижнів, як це було приблизно два роки тому. Виявляється, товар можна повернути лише якщо він не був у використанні (наприклад, телевізор не підійшов за розміром). А от якщо щось зламалося протягом перших 14-ти днів, то потрібно звертатися у сервісний центр для ремонту, а здати товар у магазин неможливо (закону про Захист прав споживачів, стаття 8, параграф 2).

Оскільки права споживачів обмежені, техніку тепер потрібно вибирати дуже обережно. Правильно зазначає Avix — перед покупкою потрібно звернутися в сервісний центр і розпитати спеціалістів, які займаються обслуговуванням, про те, що найчастіше ламається, а що "виживає".